Мандрівка Західною Україною. День тринадцятий

Загальний вигляд усієї Хотинської фортеці (XIII-XVIII ст.)

Ось коли ми, пожертвувавши бабусе-дідусиною компанією, вибралися до Кам’янця й Хотина, оскільки на той день прогнозувалося ясне сонечко. Погода й справді була чудова, що посприяло якісним кадрам, а хмарки-овечки начебто були кимось зверху замовлені, аби додати фортецям ще більшої казковості (хоча я була би рада й туманно-гнітючим пейзажам). Заради цих кадрів, відірвавшись од своєї компанії, я полізла на гору жалити голі ноги кропивою, і все це заради класичної Хотинської фортеці на тлі Дністра.

Кам’янецька фортеця зсередини

 Однією з найпримітніших речей у Хотинському замкові є підвал у Комендантському палаці (звичайно, дуже скромний після з тараканівських підземель), а у Кам’янецькій фортеці вразили товстелезні стіни й вузькі коридори в них із крутими сходами й бійницями; ось де можна було на якийсь час забутися й перенестися до іншого світу, уявивши себе... Власне, таким було моє прийняття.

Більше фотографій

Кінець