Мандрівка Західною Україною. День перший.

Цього року вдалося втілити в життя давно омріювану подорож по Україні. Подорож вийшла з етнографічно-архітектурним ухилом: особливо нас цікавили замки та костели, а надто — навівзабуті, невідреставровані і часто невідомі для більшості туристів руїни. Втім, не гребували й великими туристичними точками; не менш цікавили всілякі мальовничі села, річки та озера і, певна річ, зважили за свій обов’язок заїхати до бабусі. Географічно поїздка охоплювала Волинь і Поділля; всього об’їхали Київську, Житомирську, Рівненську, Волинську, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області та краєчок Чернівецької.
До останніх днів я була так захоплена різними «неймовірно важливими справами», що мені мало вірилася наша поїздка, і лише за тиждень до неї я змусила себе відірватися від усих справ та ознайомитися з маршрутом. Тому, мабуть, і відчувала себе скоріше на екскурсії, хоч екскурсія ця й організовувалася близько півроку… Отож, лише починаючи усвідомлювати всю значимість майбутніх подій, ми з чоловіком прокинулися чи не о третій ранку та поїхали забирати мого брата з дружиною… І вирушили.

Ось тут повний фотоальбом.

Цього дня багато блукали. Наші блукання почалися відтоді, як ми з’їхали з траси на покручену дорогу, призначену лишень для тракторів і танків. Аби розрадити довгий шлях, десь тоді чи перед тим зустрівся нам по дорозі здоровенний орел (а може й сокіл чи ще щось); він велично розсівся на гілці і навіть не подумав сахнутися від нашої машини. Втім, ніхто того орла, окрім мене не бачив, відтак я схиляюся, що це був привид.

Руїни храму в Старій котельні (1786). Фасад

Поїздивши манівцями ще трохи (а той не трохи), ми зрештою дісталися до Старої Котельні, де розташувалися неймовірно мальовничі руїни барокового храму (1786) з червоної цегли. Сонце виявилося “на моєму боці”, тож на пам’ять лишилися яскраві фото. Хоча тамтешній чоловік спершу сполохав моє захоплення та побігеньки з фотоапаратом запитаннями на кшталт “що ми тут робимо, а для чого фотографуємо”. Власне, це виявився просто лиш цікавий будівельник; він привітливо запропонував зайти нам усередину. Там було біло, чисто і… готично. Принаймні, про готику нагадали мені бічні нефи та стрілчасті арки в інтер’єрі. По всьому тому стало зрозуміло, що ми востаннє бачили цей храм як руїну з червоної цегли, адже реставраційні роботи були вже майже завершені всередині й скоро мали перейти назовні…
Всенький день зупинялися біля придорожніх річок та озер. Особливо сподобалося перше озеро — таке чисте й прозоре рідко коли зустрічалося нам потім. Через це озеро, біля якого ми обідали, хоч і було живописнішим за перше, не викликало жодного бажання скупатися.
Куди нас повезли далі, я вже погано розуміла, тому й не запам’ятала дороги; знову багато плуталися, карта стала нерозбірливою, а настрій — байдужим. Зрештою, ми дісталися до палацу цукрових магнатів Терещенків, що нині монастир у селі Червоному. Там також були помітні реставраційні роботи, щоправда, егоїстично-практичного спрямування. Відтак, яскраво-білий пластик склопакетів не надто поєднувався з деревами на стінах і обрупленою штукатуркою…

Палац Терещенків у селі Червоному. Нині діючий жіночий монастир

Ще один палац Терещенків ми відвідали в селі Турчинівка — зараз він перетворився на ПТУ. По тому знайшли ще одне озеро коло шосе, кам’янисте й повне дітлахів.
Наприкінці дня зупинилися на ночівлю біля Любара на річці Случ. Місцина виявилася казкової краси: довкола зарослі травами поля, річка з берегами, порослими чагарником і травами…

Річка Случ у променях вечірнього сонця

Вона повертала вбік і стрімкою течією оминала півострів. Власне, стрімкість течії звіддаля зовсім не видко, і тому я, ігноруючи перестороги брата, чимдуж поспішаю випробувати її силу! Що ж… плаваю я гарно, та сили не вистачило: напевно, лише переляк допоміг виборсатися…

Сонце сідає... День перший минув

До вечора нечисленні селяни розійшлися і ми залишися в полі біля води самі-самісінькі… І ніде нікого… Напевно, за кілометр а то й більше… Поставили намети, стали лаштувати вечерю: кашу з м’ясом у казанку. Ніч була неймовірна — тепла вода, червоний місяць, багаття…

Продовження...