Мандрівка Західною Україною. День дев’ятий

Тернопільські вулиці в квітах

Ранок, горнятко кави... Захотілося з молочком — господар готелю побігав у його пошуках і навіть вибачився за незручності. Аж ніяково стало... Проте кава була чудова, і ранок гарний, й навіть суперечка мого чоловіка з готельником з приводу релігій-конфесій-патріархатів цікава. От лише ключі нахабно забрали з собою — аж сумління помучило...

Затишна вуличка Тернополя

Зупинилися в Тернополі надовго й безнадійно. Зустрілися там зі знайомими тернопільчанами, які водили й возили нас по місту всенькі пів дня, показуючи місцеві цікавинки. Тернопіль — файне місто, цей загальновизнаний факт залишається тільки підтвердити... Все акуратне й чисте, засаджене квітами, заповнене українською мовою й пам'ятниками як не Бандері, так якомусь іншому визначному українцеві. З назвами вулиць — та сама ситуація. А коли по обіді нас гарно нагодували у “Старому млині”, що декорований в стилі справжнього українського бароко, то любов до Тернополя ще більше зміцніла.

Заледве вибравшися звідтіля, поїхали ми в село до бабусі, але то вже були сімейні перипетії, що не заслуговують на детальний опис.

Ресторан «Старий млин» у стилі справжнього українського бароко (те, яке знаємо — несправжнє)

Більше фотографій

Продовження...